У наш час проблема ліворукості є дуже актуальною. Як показує консультативна робота, близько 70 % усіх дітей із труднощами шкільного навчання – лівші. Тривалий час вважалося що ліворуких дітей треба переучували, тобто змушували писати лише правою рукою. Але дослідження вчених довели, що переучувати ліворуку дитину означає змінювати специфічні якості її психіки, що негативно впливає на психічний стан дитини, емоційне благополуччя і здоров'я в цілому. Згідно із статистикою, кожна третя дитина із заїканням – це переучений лівша. У такій ситуації ліворукі діти починають відставати в навчанні, втрачати віру у власні сили, не реалізувати свої можливості і здібності. Внаслідок цього в них формується комплекс неповноцінності . Основні труднощі, характерні для ліворуких дітей під час навчання письма, пов’язані з тим, що письмо засноване на звуко-буквеному аналізі, тоді як більшість ліворуких дітей схильні до формування цілісних образів слів.

Вчителі-практики та сучасні науковці розробляють методику навчання письма ліворуких дітей з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей. Методисти не рекомендують навчати таких дітей письма до школи, оскільки можна стикнутися з моментом, що знижують рівень самооцінки. Якщо учень однаково діє обома руками, то краще спрямувати його на письмо правою рукою.

Сучасні наукові дослідження довели, що ліворукість – це психофізичне явище, що зумовлено відмінностями у розподілі функцій між півкулями мозку. Як правило, ліворукість генетично зумовлена, але може бути пов’язана із ураженнями головного мозку в антенатальному періоді, під час пологів та бути наслідком порушення розвитку центральної нервової системи. Ще один із наслідків переучування ліворукої дитини є невротичне заїкання, яке може посилюватися після напруженого виконання письмових завдань правою рукою. Заїкання може супроводжуватися невротичним миганням, намотуванням на палець волосся тощо. Дитина не може контролювати ці рухи, вони носять мимовільний характер.

Важливо зазначити, що хвилювання і страхи збуджують праву півкулю головного мозку, яка у ліворуких дітей і так є більш активною, і, як наслідок, навіть незначна подія може стати приводом для страху, адже така дитина заздалегідь сповнена тривогою та поганими передчуттями. Такий високий рівень активізації правої півкулі викликає гальмування діяльності лівої півкулі. У результаті дитина не в силах приймати вірні рішення, знаходити раціональний вихід зі складної ситуації - адже критичне вміння адекватно оцінювати свої дії та вчинки й робити відповідні висновки послаблюється. Такі діти потребують приємного спілкування, позитивних емоцій, переживання щастя від подій, що відбуваються із ними. Саме таким чином можна допомогти дитині подолати невротичні реакції, страх.

Виявлення ліворукості у першокласників

Для виявлення ліворукості у першокласників доцільно провести додаткове тестування. При цьому необхідно дотримуватися певних правил:

• кожне завдання пропонувати дитині в ігровій формі;

• не фіксувати увагу на тому, якою рукою діє дитина;

• усі предмети перед виконанням завдання розміщувати чітко перед дитиною. Для першокласників можна запропонувати такі тести.

1. Малювання. Покласти перед дитиною аркуш паперу й олівець, запропонувати намалювати щось за бажанням. Коли дитина закінчить, попросити намалювати те саме іншою рукою. У цьому завданні враховується якість виконання малюнка кожною рукою.

2. Відкривання коробочки. Дитині дають кілька сірникових коробочок, пропонують знайти сірник в одній із них. Ведучою вважається та рука, якою дитина здійснюватиме активні рухи: закривання, відкривання коробочки, виймання сірника.

3. Побудова кринички із сірників. Дитині пропонується із кількох сірників побудувати криничку. Активні дії виконує ведуча рука.

4. Обертальні рухи. Дитині пропонують відкрутити і закрутити кришечки у двох-трьох пластикових пляшках. Ведучою вважається та рука, якою дитина крутила кришечку.

5. Розв'язування вузликів. Кілька вузликів, нещільно зав'язаних на шнурі середньої товщини, має розв'язати дитина. Ведучою вважається рука, яка розв'язує вузол (інша тримає вузол).

6. Піднімання предметів. Дитину просять підняти по черзі кілька предметів, які лежать на підлозі. Правші, як правило, беруть предмети правою, а лівші – лівою рукою.

7. Гра з м'ячем. Дитина має якнайточніше кинути м'яч однією рукою кілька разів. Ведучою буде та рука, якою вона кидатиме м'яч. Результати тестування заносяться в таблицю. Ліворукою вважатиметься та дитина, у якої в графі "ліва рука" буде більше плюсів. Якщо дитина однаково добре володіє і правою, і лівою рукою, то вибір руки для письма визначатиметься якістю малюнків правою і лівою рукою.

Ліворука дитина потребує особливої уваги у формуванні технічної навички письма. У класі ці діти мають сидіти ближче до вікна, щоб від руки на зошит падала світліша тінь. Якщо за партою сидять двоє дітей, то лікоть руки, якою пише лівша, має розташовуватися з краю стола, а не в середині. Так учні не будуть заважати писати одне одному. За наявності кількох ліворуких дітей у класі бажано саджати їх парами. Школярі, що пишуть лівою рукою, тримають ручку, як і праворукі, трьома пальцями. Однак для зручного контролювання процесу письма в рядку зошита кисть руки учні можуть класти на сторінку двома способами.

Перший спосіб. Кисть із ручкою розташовується під рядком, у якому учень пише. Опорою при цьому слугують нігтьова фаланга мізинного пальця й основа долоні. Це найзручніше положення руки. Ручка при цьому положенні тримається на відстані 2,5–3 см від кульки (кінця пера), тоді як у праворуких дітей ця відстань становить 2–2,5 см (на ширину пальця). Зошит при цьому кладеться похило праворуч. Його правий нижній кут спрямований на середину грудей. Під час письма дитина спрямовує основні елементи літер вертикально до нижнього краю парти. Тому зображення букв буде похилим дещо вліво. Це природний нахил для такого способу письма.
Другий спосіб. кисть із ручкою знаходиться над рядком і розгортається тильним боком долоні вгору-праворуч, щоб краще було видно написане. Опора кисті припадає переважно на перші–другі фаланги (з нігтьового боку) мізинного й підмізинного пальців. Кінець ручки без кульки не дивиться в ліве плече, а повертається в бік верхньої частини зошита. Зошит при цьому розташовується під кутом, близьким до праворукого письма, тобто похило ліворуч. Нахил самого письма відбувається праворуч. За цього способу учень бачить зразок і те, що пише. У ліворуких дітей здебільшого зустрічаються порушення моторного розвитку, координації рухів руки, кисті, пальців рук, а також недостатність розвитку зорово-просторового сприйняття, зорової пам’яті і зорово-моторної координації. Це спричиняє виникнення труднощів у процесі формування графічної навички школярів. Так, ліворукі першокласники погано сприймають і запам’ятовують літери складних конфігурацій, не уявляють зоровий образ букв у цілому. Це призводить до порушення співвідношення елементів, «дзеркального» написання букв. Дитина плутає схожі за зображенням букви, пише зайві елементи або не дописує їх. Ліворукі учні мають нестійкий почерк: нерівні штрихи, великі, розтягнуті букви різного нахилу. У таких дітей дуже повільний темп письма.
У першому класі, враховуючи підвищену емоційність і велику вразливість цих учнів, слід проводити навчання письма в доброзичливій атмосфері, чуйно ставитися до проблем лівшів, відзначати їхні найменші успіхи. Якщо під час виконання графічних вправ ліворукі діти проявляють агресивну впертість, то краще переключити їхню увагу на інший вид роботи, наприклад дидактичну гру, а не вимагати обов’язкового завершення письмового завдання. Під час опрацювання ліворукою дитиною кожного графічного елемента необхідно дотримуватися певної послідовності дій:

1.Пояснити, як пишеться графічний елемент (буква): з якої крапки починається рух, куди він спрямований, як змінюється траєкторія, де рух припиняється.

2. Показати зразок виконання руху, написання графічного елемента.
3. Виконання руху під диктовку в уповільненому темпі. Під час роботи не відволікати увагу учня а після її закінчення детально розібрати, чи все зроблено правильно.

4. Після пояснення і показу попросити дитину продиктувати дорослому, що і як потрібно робити, при цьому дорослий сам має виконати завдання.

5. Повторення інструкції. Учень може сам виконати дію або ця дія виконується дорослим «під контролем» та за інструкцією дитини.
6. Самостійне виконання дії дитиною. Рухи виконуються під контролем дорослого, але за умови самостійного оцінювання дитиною правильності написання.

Під час виконання завдань важливо постійно підкріплювати правильне виконання кожного елемента похвалою і, навпаки, не акцентувати увагу на неправильному написанні. У цьому випадку у дитини буде більше стимулів для досягнення результатів. Педагог повинен завжди пам'ятати: дитина має право на помилку. Особливо це стосується ліворукої дитини, для якої є характерними певні особливості психомоторного розвитку.

Вченими підкреслюються такі психофізіологічні особливості ліворуких людей:

· погана зорово-рухова координація. Це може виражатися в поганому почерку, у труднощах при змальовуванні різних графічних зображень;

· різні мовні порушення. Найбільш часто виявляються в помилках при звуковому аналізі. І. Макар’єв у своїй книзі „Якщо ваша дитина лівша” наводить дані про те, що заїкається кожна третя ліворука дитина;

· особливості просторового сприйняття. Це перекручування форм і пропорцій фігур, дзеркальність рухів (письма), погана зорова пам’ять;

· складності концентрації і переключення уваги;

Вчителям та батькам варто частіше звертати увагу на особливості ліворукої дитини, а вищезгадані пропозиції застосовувати в процесі навчання грамоти.

Між іншим, саме для лівші сьогодні придумано багато корисних речей, наприклад, прописи для лівші-першокласника. Із такими посібниками дитині простіше буде засвоїти навички письма. Хочеться, щоб незалежно від того якою рукою пише дитини, в неї не виникало ніяких проблем в оволодінні секретами каліграфічного письма.